Все більше глобальних компаній в Європі, та й у світі в цілому, прагнуть створювати більш стійкі та незалежні ланцюги постачання товарів. При цьому такі компанії вимушені орієнтуватись на екологічні норми. Особливо, якщо логістика сконцентрована у великому місті.
Перспективи розвитку вантажного електротранспорту в Європі та Україні
Європейці та американці досліджують майбутній вплив вантажного електричного транспорту на структуру перевезень не перший рік поспіль. Так, консалтингова компанія PwC восени минулого 2024 року заявила:
Вантажівки з електроприводом значною мірою замінять звичайні вантажівки у багатьох частинах світу протягом наступних 15 років. Уже у 2030 році вантажні та легковантажні автомобілі з нульовим рівнем викидів (ZEV), які працюють від акумуляторів або паливних елементів, становитимуть одну третину всіх вантажівок у Європі, Північній Америці та Китаї.
Це дослідження чітко вказує на фактори, що стануть каталізатором розвитку вантажного електротранспорту у найближчі кілька років. Перш за все, це суттєве зниження собівартості перевезень електротранспортом. Згідно з даними аналітичної компанії PwC, у найближчі 8-10 років частка електрифікованих вантажівок має зрости до 70% на ринках КНР, Європи, Канади та США.
У 2025–2026 роках Європейський Союз додатково посилив вимоги до скорочення викидів CO₂ для важкого транспорту, передбачивши зниження на 45% до 2030 року та до 90% до 2040 року, що прямо стимулює перехід на електровантажівки.
За даними Міжнародного енергетичного агентства (IEA), ринок електричних вантажівок перебуває у фазі швидкого зростання: після подолання позначки у 300 тисяч продажів на рік, сегмент продовжує масштабуватись, а в найближчі роки очікується його суттєве збільшення. Китай залишається беззаперечним лідером, тоді як Європа демонструє найшвидшу динаміку розвитку завдяки жорстким екологічним нормам, обмеженням для дизельного транспорту та державному стимулюванню.
Питання щодо практичності електровантажівок
З усім тим, у порівнянні з традиційними вантажівками, електротранспорт досить нова технологія, яку все ще складно вважати масовою. Адже вони викликають низку питань, перш за все – автономність та надійність.
Кожний автоперевізник, перед тим як поповнити парк електричними вантажівками, повинен знати відповіді на головні питання:
- дальність ходу на одній зарядці;
- кількість енергії, спожитої при заряджанні та її ціна;
- термін служби акумулятора;
- стартова ціна електровантажівки та загальна ціна експлуатації.
Відповіді на ці питання дещо розмиті. Наприклад, електричний тягач від Tesla, Semi, має три двигуни, може розганятись до 100 км/год за 20 секунд з повним навантаженням, а ємність акумулятора дозволяє проїхати на одному заряді до 800 км з навантаженням.
При цьому акумулятор здатний поповнювати заряд до 70% буквально за пів години. У базовій версії вантажівка може перевозити максимум 36 тонн на напівпричепі. Вартість базового електротягача становить від 150 тисяч доларів.
Доречі, станом на 2026 рік компанія Tesla вже здійснює обмежені поставки електровантажівок Semi великим клієнтам, зокрема PepsiCo. Перші результати експлуатації свідчать про потенційне зниження операційних витрат у порівнянні з дизельними аналогами, однак фактична економія значною мірою залежить від умов використання та вартості електроенергії.
А ось європейський приклад. Німецький логістичний оператор Deutsche Post DHL вже використовує лінійку електричних розвізних фургонів StreetScooter власної розробки. Кілька років тому проєкт розпочинався як стартап, проте протягом 2020-2024 років StreetScooter почали виробляти на потужностях декількох автовиробників.
Електрокар здатний перевозити до 1500 кг вантажу залежно від довжини колісної бази, може розвивати швидкість до 120 км/год, має дальність ходу близько 200 км. StreetScooter адаптовано для міського середовища, на 2024 рік побудовано близько 22 000 екземплярів, а декілька машин навіть завезено в Україну.
Крім того, у 2025–2026 роках великі європейські виробники, такі як Volvo та Daimler Truck, активно масштабують виробництво електровантажівок (Volvo FH Electric, Mercedes eActros), що вже використовуються у міжміських перевезеннях.
Переваги та недоліки електровантажівок
Електричні вантажівки швидко поширюються підприємствами, тому що компанії можуть отримати від них потенційну вигоду:
- енергоефективність електровантажівок, вони споживають на 20-25% менше енергії під час гальмування або холостого ходу, аніж вантажівки з ДВЗ, які у тих же умовах споживають 60-75% енергії;
- екологічність електротранспорту, що сприяє загалом зниженню впливу на якість повітря в галузі;
- електрика завжди дешевше за бензин та дизельне пальне, навіть якщо ціна за кіловат-годину зросте;
- менша вартість обслуговування, електровантажівка не потребує заміни мастил, фільтрів, антифризу тощо;
- податкові пільги компаніям, що використовують електротранспорт, вже діють у багатьох країнах Європи, безперечно, цей механізм запрацює й в Україні.
Додатково у 2025–2026 роках важливим фактором розвитку галузі стала поява мегаватних зарядних систем (MCS), які наразі проходять етап пілотного впровадження та здатні суттєво скоротити час заряджання важких електровантажівок – потенційно до 30–45 хвилин залежно від ємності батареї та умов зарядки.
Водночас в Україні електровантажівки поки що перебувають на ранній стадії впровадження. Певні рішення вже використовуються у міській логістиці – зокрема, українська компанія MeGoElectric UA виробляє легкі електровантажівки, які застосовуються для комерційної доставки (наприклад, у хлібопекарській галузі). Втім, масштаб їх використання залишається обмеженим через інфраструктурні та фінансові бар’єри.
Разом із тим, електровантажівки мають деякі обмеження, що можуть вважатись недоліками для збільшення використання:
- обмежена дальність ходу на одній зарядці, особливо на міжміських маршрутах.
- висока стартова ціна, що робить великий парк дорогим.
- недостатньо розвинена інфраструктура зарядних станцій, особливо для важких вантажівок.
- обмежений термін служби акумулятора, який через кілька років може потребувати заміни.
Отже, електрифікація вантажного транспорту поки що не набула достатнього розвитку, аби стати дійсно масовою. Найголовніші вимоги, що стоять перед галуззю — зниження цін на електричні вантажівки, розвиток інфраструктури зарядних станцій та мереж обслуговування електротранспорту. Ці проблеми мають бути вирішені найближчим десятиліттям, в тому числі й в Україні.
